Експериментальне дослідження

Діагностика рівня сформованості колективу молодших школярів.

Діагностика дитячого колективу − це виявлення виховних можливостей колективу та умов для індивідуального розвитку особистості. Вивчаються: структура, особливості міжособистісних стосунків, основні цінності, ставлення до навчання, виховання в школі, характер громадської думки, основні види ініціативної діяльності, форми дозвілля, переважаючий емоційний фон.

Учнівський колектив – офіційне об’єднання дітей в навчальних закладах. Така спільність має власні цілі, що прямо не збігаються з цілями кожного її члена. Ступінь сформованості є показником психологічного клімату учнівського колективу, який відображає ступінь задоволеності учнів існуючими міжособистісними стосунками. Психологічний клімат зумовлює самопочуття кожного учня, впливає на продуктивність спільної діяльності.

Одним із перших групову згуртованість досліджував американський соціальний психолог Леон Фестінгер, вважаючи критерієм сформованості частоту і міцність групових зв’язків. Подальші дослідження науковці зосереджували на спонукальних властивостях групи. У межах розробленої А. Петровським стратометричної концепції групової активності (теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі) було запропоновано розглядати групову згуртованість крізь призму ціннісно-орієнтаційної єдності.

У сформованому колективі роль кожного з її членів має відповідати завданню, що розв’язує клас загалом. Тобто, завдяки конструктивним взаємодіям в колективі, учні підвищують свою особистісну гнучкість, тому їх соціалізація відбувається успішніше.

Щоб сформувати з окремих, доволі різних особистостей, єдиний організм – колектив класу, об’єднати учнів, потрібно враховувати закономірності групового розвитку, на кожному році навчання дітей в початковій школі.

Першокласники спілкуються переважно в процесі виконання навчальних завдань або під впливом зовнішніх обставин (учні сидять за однією партою). Стосунки між дітьми в класі складаються в основному за сприяння вчителя. Учитель завжди виділяє деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно звертає увагу й на хиби в поведінці деяких учнів. Як правило, більшість першокласників відтворює в своєму ставленні до них ставлення вчителя, не досить ще усвідомлюючи критерії, з яких він виходить у своїй оцінці тих чи інших учнів. Від стилю взаємин, що складаються між учнем і вчителем залежить активність і самопочуття дитини. Характер спілкування з учителем значно впливає на формування не тільки провідної діяльності учіння, а й моральних якостей учня.

Наприкінці першого року навчання в учнів може формуватися громадська думка щодо дітей, які відзначаються успішністю й дисципліною, з’являються спроби оцінити вчинки ровесників. Поступово у школярів виникають інтереси, пов’язані з позакласною роботою, з громадським життям школи, з тими взаємовідносинами, які встановлюються в шкільному колективі. Поза школою товаришують першокласники, які живуть в одному будинку чи на одній вулиці. Вони охочіше вступають у взаємини із однолітками, ніж дошкільники старшого віку. У групах, де переважають хлопчики, спостерігається більша однорідність за віковою ознакою. Дівчата-першокласниці частіше залучають у гру дітей молодшого віку. Хлопчики-першокласники шукають собі товаришів не тільки серед однокласників, а й поміж своїх сусідів. Проте групи дітей-першокласників ще не складають єдиного колективу, об’єднаного діяльністю, спрямованою на досягнення спільної мети (О.В. Киричук та ін.)

У І і особливо в II класах виникають короткочасні об’єднання, які іноді переростають у досить стійкі мікроколективи шкільного й позашкільного характеру. Ці об’єднання відносно неформальні, з невеликою кількістю правил для їх ровесників. Структура цих груп гнучка і швидкозмінна. Але у ΙΙΙ−ΙV класі ці групи набувають рис колективу і відіграють важливу роль для дитини. На думку А.С.Макаренка, для того щоб група учнів стала згуртованим колективом, необхідно подолати всі стадії формування колективу, що може тривати  роками.

З метою діагностування стану сформованості колективу молодших школярів нами було розроблено програму констатувальної фази експериментального дослідження, що передбачала розв’язання таких завдань:

1.  Визначити критерії та показники сформованості колективу молодших школярів;

2.  Здійснити добір методів та методик дослідження відповідних показників;

3.  З’ясувати рівні сформованості колективу  молодших школярів на основі встановлених критеріїв і показників;

4.  В контексті дослідження встановити значення самоврядування у формуванні колективу молодших школярів.

Для  діагностики рівнів сформованості колективу молодших школярів було визначено відповідні критерії та показники. Вони мають бути об’єктивними, постійними і стійкими, враховувати мету, завдання та зміст конкретного педагогічного дослідження.

Для визначення критеріїв сформованості учнівського колективу, на нашу думку, варто враховувати основні фактори, які впливають на його формування:

·     Мобільність у виконанні колективних справ і доручень;

·     Прагнення до вирішення складніших завдань, активна участь кожного в їх вирішенні;

·     Товариські взаємини між учнями;

·     Бажання дітей бути разом, задоволення від спілкування;

·     Вміння вирішувати конфліктні ситуації, готовність долати труднощі;

·     Готовність виконувати відповідальні доручення;

·     Відповідальність за колективну справу;

·     Самостійне висунення суспільно значущих цілей і досягнення їх на основі самоврядування.

Проектуючи визначені фактори на формування  колективу молодших шклярів, особливостями даного процесу вважаємо:

·          неможливість формування колективу без наявності певної структурної системи групи. В процесі формування колективу молодших школярів, необхідна його структурованість, тобто взначення статусу кожної дитини.  Це дає змогу закласти основу у формуванні колективу, визначити актив колективу, на основі якого забезпечуватиметься організованість і згуртованість колективу;

·          необхідність забезпечення емоційно-ціннісного ставлення членів  колективу, для розвитку чуттєво-моральної сфери особистості, яка буде проявлятись у  вигляді емпатії, співпереживання, ціннісних установок, поглядів та преконань, які будуть внутрішнім фундаментом у формуванні колективу;

·          наявність певних поведінкових характеристик. Ефективність процесу формування колективу  значною  мірою залежить від поведінки дитини, тобто від її діяльності, в якій виявляють як зовнішні так і внутрішні чинники, які впливають на неї.  Діяльність особистості має безпосередній вплив на колектив, його функціонування та розвиток, і в залежності від того на що буде направлена ця діяльність, буде залежати весь процес формування колективу.

На підставі вищезазначених ознак визначено критерії та показники сформованості колективу молодших школярів.

Структурно-організаційний критерій характеризується наступними показниками:

·          наявність статусної структури колективу, яка забезпечує його функціонування та організацію.

·          підтримання внутрішньої сталості колективу за рахунок активу;

Емоційно-ціннісний критерій сформованості колективу молодших школярів представляють такі показники:

·          особистісне ставлення до учнівського колективу через прояви чуттєвої сфери  дитини;

·          сформованість ціннісних орієнтацій молодших школярів;

·          морально-психологічний  клімат колективу і психологічний стан кожної дитячої особистості.

Операційно-діяльнісний критерій розкривається через показники:

·          направленість діяльності дитини на вирішення колективних суспільно-кориснх завдань;

·          здатність до виконання організаційно-управлінської діяльності в колективі;

·          вміння брати участь в загально-колективній діяльності шляхом залучення до учнівського самоврядування.

Вищезазначені критерії виступили основою вибору групи методів дослідження  сформованості колективу молодших школярів:  

·          соціометричне опитування Дж. Морено було використано з метою отримання інформації щодо статусної структури колективу, характер внутрішньо групових стосунків, наявності активу;

·          методика незакінчених речень з метою дослідження емоційно-ціннісного критерію сформованості колективу молодших школярів;

·          спостереження за направленістю дитини на вирішення колективних суспільно-корисних завдань;

·          методика виявлення рівня розвитку самоврядування в учнівському колективі з метою дослідження показників операційно-діяльнісного критерію.

Відповідно до завдань констатувального етапу експерименту і виділених критеріїв сформованості колективу молодших школярів у 3 етапи здійснено низку діагностичних процедур. Кожен етап діагностики був спрямований на діагностичне обстеження виокремлених критеріїв. Діагностична робота була проведена серед учнів 4-Б класу ЗОШ №8 міста Вінниці.

На першому етапі констатувальної фази експерименту з метою діагностики структурно-організаційного критерію сформованості колективу молодших школярів, який характеризується такими показниками:  наявність статусної структури колективу, яка забезпечує його функціонування та організацію, підтримання внутрішньої сталості колективу за рахунок активу, використовувалось соціометричне опитування Дж. Морено, яке  дає можливість вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, судити про статусну структуру  колективу та його внутрішню сталість (Додаток 1). В дослідженні взяло участь 28 учнів 4-Б класу ЗОШ №8 м. Вінниці. Соціометрична картка виглядала наступним чином: 

Кого б ти запросив на свій день народження?

1. _______________________________________________

2._______________________________________________

3.________________________________________________

Кого б ти не запрошував до себе на день народження?   1.______________________________________________

2.______________________________________________

3.______________________________________________

В результаті проведеного соціометричного дослідження  з метою вивчення статусної структури групи, ми визначили наступні середні показники статусних категорій, що наведені в таблиці.

Таблиця  1

Середня кількість виборів по статусним категорям

Статусна група	Середня кількість виборів
„Зірки”	10
„Популярні”	6
„Непопулярні”	2
„Аутсайдери”	- 5
„Ізольовані”	-9

   

Статусна структура 4 - Б класу виглядає наступним чином:

1 – „зірки” - 1 учень;

2 – „середньопопулярні” - 15 учнів;

3 – „непопулярні”  - 10 учнів;

4 -  „аутсайдери” -  3 учні;

5 – „ізольовані” - 1 учень.

За результатами соціометрії складено соціометричну таблицю та соціограму (Додаток 2), та зроблено наступний висновок:

 У досліджуваній групі більшість дітей має більш-менш сприятливий статус. На підставі соціограми (Додаток 2) можна сказати про характер відносин, що існують в групі, тобто свідчить про роз'єднаність класу на окремі угруповання за статевою ознакою на чолі з лідерами (Вакась В., Косовець А.). Проте, лідером („зіркою”) всього класу є Вакась В., який набрав найбільшу кількість позитивних виборів однокласників. Кожна дитина у цій групі має принаймні одного приятеля. Винятком є Чумаков М. Він ‒ ізольований. Серед популярних членів групи можна виділити: Даценка М, Дорошкову Д, Зілецького Д., Малюту Д. Не можна залишати без уваги непопулярних дітей ( Асланян С., Гусєва А., Дідусенко С.) та аутсайдерів  (Головенко Я., Герасимчук А), слід виявити і розвинути в них позитивні якості, підняти занижену самооцінку, рівень домагань, щоб поліпшити їхнє положення в системі міжособистісних відносин.

В класі наявні  6 мікрогруп, які взаємодіють між собою та забезпечують організованість колективу.  Також наявні поодинокі випадки взаємної неприязні членів колективу, що свідчить про внутрішню нестабільність, через недостатній вплив активу на колектив.

В результаті аналізу даних  соціометрії, ми отримали достатньо повну картину взаємовідношень учнів, виявили лідерів, тих, кому надають перевагу та ізольованих, визначили фактичний стан особистих взаємовідношень між дітьми з точки зору їх взаємності,а також знайшли індекс „групової згуртованості” або „коефіцієнт взаємності” (КВ) . Цей індекс визначається за формулою:

КВ=   де КВ - коефіцієнт взаємності; R1 - кількість взаємних позитивних виборів; R - загальна кількість позитивних виборів у групі.

Таблиця 2

Значення індексу групової згуртованості	Рівень групової згуртованості
0 – 0,49	Низький
0,5 – 0,59	Нижче середнього
0,6 – 0,69	Середній
0,7 – 0,85	Вище середнього
0, 85 – 1	Високий

Індекс групової згуртованості 4-Б класу становить 0,62, що дорівнює середньому рівню згуртованості колективу. Тобто, досліджуючи операційно-організаційний критерій та його показники, ми мали змогу оцінити рівень групової  згуртованості колективу.

На другому етапі констатувальної фази експерименту з метою діагностики емоційно-ціннісного критерію, зокрема особистісного ставлення до учнівського колективу через прояви чуттєвої сфери  дитини, сформованості ціннісних орієнтацій молодших школярів, морально-психологічного  клімату колективу і психологічного стану кожної дитячої особистості, ми використовували „Методику незакінчених речень”            (Додаток 3), в якій взяли участь 28 дітей. Досліджуваним давалася інструкція закінчити запропоновані речення. Після групування відповідей ми отримали наступні результати.   

Таблиця 3

№	Речення	Відповідь
1	Мій клас -  це...	Дружній колектив Дружній клас Дружба Дружній колектив Дружній колектив Радість Дружній колектив Веселий колектив Найкращий клас Клас Дружня сім’я Дружні діти Найкраще у житті Дружба Дружній колектив Дружня сім’я Найкраще у житті Дружня сімя Дружній колектив Дружня сім’я Не дуже дружній рід
2	Мені подобається, коли в класі...	Дуже тихо і мирно Усі дружні Проводять працю Ніхто не б’ється Тиша Тихо Тихо, спокійно Тихо спокійно Щось веселе Свято Всі діти граються, розмовляють Дружні Дружні Тихо Дружньо Свято Усі діти дружні Тихо і спокій Весело Всі дружні Всі дружні Дружні відносини
3	Мені не подобається, коли в класі...	Шум і неспокій Хтось бється і ображає один одного Кричать Хтось б’ється Шум Голосно Гучно Бються Альбіна Кричать - Голосно Шумно, неспокійно Четвер - Шум Сумно - Коли є всі діти Сваряться
4	Найбільше мені запам'яталося в класі, коли трапилась...	Різні моменти Як я подружилася з Дашою Якась подія Якісь свята - - Коли ми їздили в Житомир Коли ми ходили в філармонію Якась пригода Нічого - - Виступи Коли ми поїхали в Житомир з однокласниками Пригоди Коли в нас були різні конкурси Виступи Коли ми їздили в різні музеї Типова евакуація - Типова евакуація
5	У мене завжди зникає настрій, коли в класі...	Шум Хтось мене буде ображати - Сваряться Немає моєї найкращої подруги Бються і ображають мене Шумно Шум Такого немає Щось стається погане Альбіна Шумно Немає моєї кращої подруги Ображають один одного - Сваряться Хтось б’ється Шумно, невесело Коли погана поведінка Починають хлопці битись Сумно Шум,всі кричать Шумно

Метою першого запитання  „Мій клас це…”, було виявлення ставлення до свого класу. 93% учнів зазначили позитивне ставлення, характеризуючи  свій клас як дружній колектив, 7% дітей не надало позитивної характеристики про клас, тобто не задоволені ним та відносинами в групі. В цілому можна говорити про психологічну задоволеність учнями своїм класом.

За допомогою другого запитання „Мені подобається, коли в класі...”, ми хотіли встановити ступінь переживання позитивних емоцій в класі, тобто дізнатись що приносить дітям радість в колективі. Відповіді дітей розділились наступним чином: 28 % дітей отримують задоволення коли в класі тихо та спокійно, 55 % - коли в колективі панують дружні відносини, 4% - коли в класі немає бійок, 13% - коли відбувається свято або трапляється щось веселе. Отже, в більшості випадків позитивні емоції діти отримують від дружніх відносин в класі, або спокійної атмосфери. Лише   4 % дітей задоволені атмосферою в класі, коли немає бійок.

Метою наступного питання „Мені не подобається, коли в класі...”, було виявлення негативних факторів, які впливають на психологічний клімат класу. 50% дітей зазначили шум та неспокій як фактор негативного впливу на психологічний клімат класу, 15% - бійки та сварки, 19% - не зазначили відповіді, тобто такого не спостерігається, 4% - коли в класі є всі діти, 4%- коли в класі сумно, 4%- коли четвер, і цікавою була відповідь: 4% - Альбіна, тобто особиста неприязнь членів колективу.

За допомогою питання „Найбільше мені запам'яталося в класі, коли трапилась...” ми хотіли оцінити сформованість ціннісних орієнтацій в класному колетиві, тобто наявність  цінностей які зближують весь колектив.  Відповіді дітей були наступними:  83% дітей зазначили моральні, загальнолюдські цінності, тобто спілкування з однокласниками, радісні моменти,  свята, екскурсії,  подорожі, яскраві події, дружбу, тощо , 17% - не змогли дати відповідь на питання.

Метою останнього запитання „У мене завжди зникає настрій, коли в класі...” було встановити негативні прояви поведінки, що наявні у класі, і які вносять в класний колектив елементи дестабілізації. У  33% досліджуваних зникає настрій коли в класі шумно та неспокійно, у 26% - коли в класі б’ються та ображають один одного, у 8% - коли немає найкращої подруги, 29% - не дали відповіді на питання, у 4% зникає настрій, коли в класі Альбіна.

Тому можна зробити висновок, про те що ставлення до учнівського колективу, психологічний клімат в класі, сформованість ціннісних орієнтацій  знаходяться на середньому рівні. Водночас в  колективі наявні випадки конфліктних ситуацій, особистої неприязні, що має негативний вплив на психологічну атмосферу в класі та рівень згуртованості класного колективу в цілому.

На третьому етапі констатувальної фази експерименту з метою діагностики операційно-діяльнісного критерію та його показників нами використовувалось спостереження, для дослідження направленості діяльності дитини на вирішення колективних суспільно-корисних завдань  та  „Методика визначення рівня розвитку учнівського самоврядування”, для дослідження здатності дитини до виконання організаційно-управлінської діяльності в колективі та вміння брати участь в загально-колективній діяльності шляхом залучення до учнівського самоврядування.

В ході дослідження  направленості діяльності дитини на вирішення колективних суспільно-корисних завдань, ми спостерігали за участю дітей в різноманітних колективних завданнях та вияили наступне: 46% дітей активно беруть участь у вирішенні усіх колективних суспільно-корисних завдань, які пропонувались учителем, 32% - не проявляють ініціативи, але вони не проти такої діяльності і згодні в ній брати участь, для 22% дітей є нецікавою така діяльність і вони не мають бажання брати в ній участь. В загальному показник направленості діяльності дитини на вирішення суспільно-корисних завдань знаходиться на середньому рівні, що дає підстави стверджувати про недостатню колективну сформованість та  активність в колективній діяльності.

Для дослідження здатності дитини до виконання організаційно-управлінської діяльності в колективі та вміння брати участь в загально-колективній діяльності шляхом залучення до учнівського самоврядування нами було використано „Методику визначення рівня розвитку учнівського самоврядування” (Додаток 4).

При обробці результатів 24 пропозиції розбиваються на 6 груп (блоків). Дана систематизація обумовлена виявленням різних аспектів самоврядування:

1) залучення учнів  до самоврядування (пропозиції 1,2,3.4);

2) організованість класного колективу (пропозиції 5,6,7,8);

3) відповідальність за результати спільної роботи в класі (пропозиції 9,10,11,12);

4) участь класу в управлінні справами школи (пропозиції 13, 14,15,16);

5) взаємодія з іншими класами в організації загальношкільного життя (пропозиції 17,18, 19, 20);

6) усвідомлення відповідальності за результати роботи всього колективу школи (пропозиції 21, 22, 23, 24).

Результати даної методики нами були визначені у відсотковому відношенні по кожному з аспектів самоврядування:

1) залучення учнів  до самоврядування – 43 %;

2) організованість класного колективу – 58 %;

3) відповідальність за результати спільної роботи в класі – 61 %;

4) участь класу в управлінні справами школи – 61 %;

5) взаємодія з іншими класами в організації загальношкільного життя – 66%;

6) усвідомлення відповідальності за результати роботи всього колективу школи – 71 %.

Загальний рівень розвитку учнівського самоврядування дорівнює 60%.

З  урахуванням зазначених критеріїв та показників нами виокремлено рівні сформованості колективу молодших школярів:

Низький рівень. Характеризується індивідуалістичною спрямованістю членів колективу, якого фактично ще немає. Не простежується визначена структура колективу, відсутній актив, який би підтримував внутрішню стабільність колективу.  Керівник змушений брати на себе роль своєрідного „диктатора”. Активність, ініціативність, самостійність виявляються дуже рідко, відчутний низький рівень моральної вихованості. Члени колективу психологічно є мало сумісними, проявляють нейтральне ставлення до колективу. В класі не сформовані органи самоврядування, тому ініціативність, вирішення колективних-суспільно корисних завдань, діяльність дітей не проявляється.  Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього світу виховних впливів, однолітків, батьків, педагогів. Ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності взагалі та до спрямованих на неї педагогічних впливів зокрема.

Середній рівень.  Колектив характеризується появою активу, який бере на себе частину повноважень керівника колективу, ситуативними виявами демократичного співжиття. Прослідковується структурованість колективу та його організованість. Спостерігається розвиток психологічної сумісності членів колективу, відповідального ставлення до нього та розвиток ціннісних орієнтацій молодших школярів. Члени колективу виявляють середній рівень активності, ініціативності, самостійності в процесі організації діяльності колективу, моральної вихованості. Діти залучаються до самоуправління, за рахунок чого підвищується групова згуртованість та внутрішня стабільність колективу, але вона має не стійкий характер. Все більше дітей залучаються до організаційно-управлінської діяльності та проявляють активність у вирішенні суспільно-корисних завдань, але це явище не є масовим.

Високий рівень. Колектив повністю виконує виховні функції, характеризується соціально-ціннісним мотивами, демократичною спрямованістю.  В класі наявний організований актив, який здатний керувати колективом. Члени колективу відрізняються високим рівнем активності, ініціативності, самостійності в процесі різнопланової діяльності, моральної сформованості. Психологічна сумісність членів колективу досягає високого рівня, дити відчувають себе повноправними членами колективу, який діє як єдине ціле. Наявний високий розвиток цінніснх орієнтацій, які мають суспільно-корисну направленість. Самоврядування досягає високого рівня, і діє як стрижневий компонент учнівського колективу, без якого він не може існувати. Більшість дітей відчувають необхідність займатись суспільно-корисною діяльністю та залучені до організаційно-управлінської діяльності.

Отже, в процесі діагностичного обстеження сформованості колективу молодших школярів за всіма критеріями та показниками, було встановлено, що сформованість колективу молодших школярів 4-Б класу відповідає середньому рівню. Результати констатувальної фази експерименту фактично відображають недостатній рівень сформованості  операційно-діяльнісного критерію. Більша частина дітей не проявляють ініціативи до вирішення суспільно-корисних завдань. Вони є пасивними спостерігачами справ колективу, що призводить до зниження рівня розвитку колективу вцілому. Хоча позитвнм є те, що вони не відмовляються від такої діяльності, піддаються впливам дорослих, що дає можливість сподіватись на можливість формування у них активності та ініціативності в діяльності колективу. Результати констатувальної фази експерименту стала основою для планування формувального етапу експерименту.